ВИКОРИСТАННЯ ФРЕЙМВОРКУ ML-AGENTS В СЕРЕДОВИЩІ РОЗРОБКИ UNITY3D ДЛЯ НАВЧАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ
Анотація
Для інтеграції алгоритмів машинного навчання в ігрові середовища Unity все частіше використовують фреймворк ML-Agents Toolkit. Він забезпечує можливість навчати агентів через підкріплене навчання або поведінкове клонування. Цей інструмент дає розробникам гнучкі засоби для створення інтелектуальної поведінки персонажів, автоматизації ігрового процесу та досліджень у симуляційних середовищах. Використання ML-Agents відкриває нові перспективи в розробці інтерактивних, адаптивних ігор, а також у проведенні експериментів з навчанням штучного інтелекту.
To integrate machine learning algorithms into Unity game environments, the ML-Agents Toolkit framework is increasingly being used. It provides the ability to train agents through reinforcement learning or behavior cloning. This tool offers developers flexible means to create intelligent character behaviors, automate gameplay, and conduct research in simulation environments. Using ML-Agents opens up new opportunities for developing interactive, adaptive games and experimenting with artificial intelligence training.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).